У родині Дудасів Ольги та Олександра, що проживали у с. Пуща, Холмського району Люблінської області, що у Польщі, 9 лютого 1936 р. народився хлопчик, якого назвали Володимиром. Зростав він здоровим, цікавим, допитливим. У 1944 р. родина Дудасів, як і багато інших українських родин, була переселена з території Польщі в Україну і зупинилась у невеличкому селі Новоставці Гощанського району Рівненської області. Саме тут пройшли шкільні роки Володимира Олександровича. Навчався він у Бугринській середній школі, яку успішно закінчив у 1953 р. Яскраві здібності до технічних наук, особливо до математики були помітні у нього ще в шкільні роки.

Після закінчення школи навчався у Львівському електротехнікумі зв’язку. Саме звідси у 1955 р. був призваний до лав Радянської Армії. Демобілізувався у 1958 р., але у технікум назад не повернувся, а вступив на І курс Рівненського державного педагогічного інституту. Студентом був здібним, за високі досягнення у навчанні два роки поспіль отримував «Ленінську стипендію». Закінчив у 1963 р. РДПІ, розпочав свою трудову діяльність асистентом кафедри математики цього ж інституту.

З 1970 по 1973 рр. навчався в аспірантурі при Інституті математики АНУРСР. Повернувшись у ВУЗ, працював старшим викладачем кафедри математичного аналізу, з 1974 по 1978 рр. був деканом фізико-математичного факультету. У 1981 р. Володимир Олександрович успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Приближение периодических функций суммами Вале-Пуссена, Фейера и интерполяционными средними». Активно займаючись і далі науковою роботою, в 1983 році прийняв участь у Міжнародній конференції з теорії наближення функцій (м. Київ). Перебуваючи з 1990 року на посаді доцента кафедри вищої математики він віддавав усі свої знання, вміння, талант і працелюбство в навчання і виховання студентської молоді. Постійно проводив методичну роботу, був автором понад 40 наукових і навчально-методичних праць.

Його професійними якостями захоплювалися студенти і колеги. Як педагогу Володимиру Олександровичу завжди вдавалося гармонійно поєднувати сувору вимогливість і доброту, справедливість і вміння співчувати, серйозність і почуття гумору.

За плідну працю, значні здобутки у науково-педагогічній та громадській діяльності, виховній роботі серед студентської молоді Володимир Олександрович неодноразово одержував подяки та грамоти ректорату вузу, профспілкового комітету; нагороджений медалями «За доблесный труд», «Ветеран праці».

Володимир Олександрович був успішним та щасливим в особистому житті. Одружився він ще студентом у 1961 р. Разом із дружиною Євгенією Олексіївною вони прожили щасливо 53 роки, виховали двох дітей, дочекалися двох внучок та двох правнучок. Володимир Олександрович був чуйним, люблячим, турботливим чоловіком, чудовим батьком, дідусем.

У 2011 р. він пішов на заслужений відпочинок.

А 15 листопада 2014 р. його не стало.